Фітнес і медіаграмотність

Робота над науковим проєктом останнім часом наштовхує на думки про те, наскільки тісно в результаті пов’язані зовсім різні сфери життя. Після того як ми з колегами дуже плідно обговорили тему медіаграмотності, я протягом тижня після цієї розмови її «перетравлюю» і приміряю до різних сфер життя. І результати аналізу традиційно не тішать.




Зрозуміло, що люди, які професійно працюють з інформацією — хоча перехвалювати медійників не буду, теж далеко не всі, — помічають величезну різницю між своїм сприйняттям інформації та сприйняттям аудиторії.

Наведу два, здавалося б, не зовсім очевидно пов’язані між собою приклади.

Приклад 1. Моя мама любить дивитися на кухні всілякі трешові передачі на кшталт «Битви екстрасенсів» або «Давай одружимося». Прим. ред.: так, я теж люблю дивитися треш, але з іншою метою. І потім вона вірить, що це все не постановка.

Приклад 2. Люди шукають в інтернеті інформацію про тренування й харчування і часто — через брак часу, бажання прискіпливо розібратися в питанні або просто через відсутність навичок роботи з інформацією — по вуха загрузнуть у псевдонаукових статтях і відеороликах.

Наприклад, дуже відома фешн-блогерка й стилістка-консультантка прочитала цілу одну книжку про харчування, де написано, що глютен і молочні продукти — вселенське зло. Відповідно, перестала їх їсти, змінила спосіб життя і скинула вагу. Потім вона пише, що всім не варто їсти глютен і молочку. І понеслося.

Відома тренерка, яка просить за свою онлайн-програму схуднення суму, еквівалентну 3–6-місячному абонементу у фітнес-клуб, теж постить у своєму Instagram текст на тему: «подивіться, люди, які п’ють молоко, такі пухкенькі». Це читають і до цього дослухаються — ось що страшно.

А піти погуглити й почитати хоча б статистику непереносимості лактози, наприклад, мало кому спаде на думку. А вже про користь молока — тим паче. Адже простіше затаврувати окремі продукти й звинуватити їх у тому, що саме від них набирають вагу, а не через порушення енергетичного балансу.

Другий приклад можна продовжувати до нескінченності. Інформація про різні дієти, детокс — щоб він був неладен, /нецензурне слово/, — «чистки», чудо-засоби для схуднення й чудо-вправи множиться з величезною швидкістю, бо вона затребувана. Науковою мовою це називається реплікацією контенту — коли однотипний контент відвойовує для себе дедалі більше позицій у результатах пошукової видачі.

Я не раз чула думку на кшталт: «В інтернеті й так усе є, навіщо якісь консультанти з харчування і тренувань або навіть тренери». Так, є. І так, не всі тренери однаково кваліфіковані. Але суть в іншому: дуже небагато людей готові ґрунтовно вивчати конкретну тему, мають розвинене критичне мислення і вміють працювати з інформацією.

Повертаємося до того, з чого починали, — до медіаграмотності. На жаль, в Уанеті не так уже й багато справді якісних ресурсів, які заморочуються тим, щоб використовувати дані наукових досліджень і підручників, а не публікувати сміття в стилі «Дієта Насті Каменських». Тому я в основному послуговуюся англомовними джерелами.

Якщо підсумувати: будьте критичними й уважними, адже все, що стосується харчування та фізичної культури, — це питання вашого здоров’я. Прислухайтеся до свого організму і, звісно ж, до здорового глузду та власного мозку. «Прокачувати» його знаннями й аналізом інформації часто потрібно навіть більше, ніж саме тіло, щоб досягати прогресу й бути здоровими.