Переглянувши статистику поста про скорочення цукру в раціоні, я подумала, що перевершити його буде складно. Хоча досі не знаю, чому він виявився настільки популярним. І, мабуть, більш «скандальним» може стати тільки пост про алкоголь. Власне, чому б і ні?
У нашому суспільстві відмова від алкоголю часто сприймається як тяжка мука, вимушений захід або ознака того, що людина тепер неодмінно має засуджувати всіх інших. Спробую трохи розвіяти ці стереотипи.
Для мене особисто відмова від алкоголю — це приблизно як відмова від продуктів, після яких я почуваюся погано. Наприклад, від майонезу, жирних магазинних тортів або цукерок із сумнівним складом. Водночас це не означає, що я взагалі не їм солодке. Їм, але в помірній кількості й частіше обираю якісніші або здоровіші варіанти. З алкоголем же вийшло інакше: я прибрала його повністю, і на цьому питання для мене закрилося. Без ідеологічних причин, які потрібно нести в маси, і без бажання когось переконувати.
З часом відповідні відділи в магазинах просто перестали для мене існувати. Виявилося, це доволі зручно. Тим паче зараз є чудова альтернатива — безалкогольне вино. Його різновидів стало дуже багато, і серед них справді можна знайти смачні варіанти: для вечері, святкового столу чи просто тоді, коли хочеться не води або чаю, а чогось більш «дорослого» за смаком і настроєм.
З одного боку, відмова справді була вимушеним заходом. До повної відмови від алкоголю я не можу сказати, що особливо любила якийсь його вид: вино, віскі певної витримки чи щось інше. Але у 2011 році після келиха червоного вина на Новий рік у мене сталася дуже неприємна алергічна реакція. Детально описувати не буду, але лікувала я її майже два місяці, зокрема із застосуванням гормональних препаратів.
Цей випадок став вирішальним. Мені виявилося простіше повністю відмовитися від алкоголю, ніж щоразу гадати, яка реакція може виникнути, наскільки сильною вона буде і скільки потім доведеться відновлюватися.
До речі, змін в організмі та самопочутті після відмови від алкоголю було більше, ніж після перегляду ставлення до солодкого. Наприклад, відпала потреба пити щорічний курс гепатопротекторів, який колись призначив мені алерголог. Зміна харчування теж зробила свій внесок: прояви харчової алергії, які раніше були дуже частими, стали поодинокими й буквально на лічені продукти.
Що стосується засудження інших — ні, я абсолютно спокійно й нейтрально ставлюся до того, що п’ють і їдять інші люди. На мою думку, це частина особистих кордонів і права на невтручання в чужий спосіб життя. Головне, щоб ті, хто п’є, теж про це пам’ятали.
Я зовсім не люблю акцентувати увагу на тому, що не вживаю спиртного. Деякі мої родичі досі не запам’ятали, що мені не потрібно наливати вино на сімейних урочистостях. Зазвичай я просто тихенько наливаю собі мінералку або безалкогольне вино, якщо воно є на столі, щоб обійтися без пояснень, який глибинний сенс стоїть за невживанням алкоголю.
Іноді люди ставлять запитання на кшталт: «А як же тоді веселитися?» або «А як же розслаблятися?» Що тут відповісти? Весело може бути й без алкоголю — це питання настрою, компанії та внутрішнього стану. А способів розслабитися взагалі безліч: від чаю з м’ятою чи пінної ванни до медитацій і прогулянок на свіжому повітрі.
Фізична активність, до речі, теж дуже благотворно впливає на психіку: силові тренування, біг, велопрогулянки й багато іншого. Я вже мовчу про заспокійливу силу йоги, якою, на мою думку, варто займатися всім.
Про всяк випадок ще раз підкреслю: що пити і що їсти — справа суто особиста. Мій досвід — це тільки мій досвід, і він не претендує на наукове дослідження чи універсальний рецепт. Хоча, якщо комусь цікаво, я вже публікувала переклад статті «How does alcohol affect your athletic performance?» про вплив алкоголю на фізичну форму.
Немає коментарів:
Дописати коментар